| Форма входу |
|
 |
| Наше опитування |
|
|
| Категорії розділу |
|
|
| Друзі сайту |
|
|
| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
|
 | |  |
|
У категорії матеріалів: 21
Показано матеріалів: 11-20 |
Сторінки: « 1 2 3 » |
Сортувати по:
Даті ·
Назві ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
МИТЬ ДОВЖИНОЮ В ДВІ ГОДИНИ.
Сьогодні в Українському Культурному Центрі, що на Арбаті, в Москві, в затишній і гостинній бібліотеці панувало таїнство Його Величності – Слова.
Дарував нам те Слово, музикою букв і звуків чарував Чернілевський Станіслав Болеславович.
Задумала те дійство і зібрала нас Клименко Ірина Василівна, давня приятелька пана Станіслава, працівник Центру.
З самого початку домашня атмосфера, задана Іриною Василівною окутала нас, захопила і понесла в чарівний світ поезії пана Чернілевського.
Мої статті |
Переглядів: 660 |
Author: Катерина Марійчук |
Додав: Iariloslav |
Дата: 10 Грудня 2012
|
|
…русский
мат горчит на губах,
русский мат снежинкою колется,
русский мат в цинковых гробах,
русский мат по полям да околицам,
русский мат на заборах худых,
русский мат на погостах да капищах,
русский мат для седых молодых,
русский мат на затёртых клавишах,
русский мат. русский мат. русский мат.... |
Ще
місяця не пройшло, як закінчився футбольний чемпіонат ЄВРО-2012, який проходив
в Україні та Польщі.
Футбол –
це насамперед командна гра. Коли кілька людей діють як одне ціле.
А хіба
може працювати команда там, де тільки один спортсмен? Один боєць? Може!
В боксі… |
11.06.2012
року відбулася перша гра ЕВРО- 2012, де прийняла участь Українська збірна…
Супротивником була Шведська збірна…
І це була
перемога! Переконлива і яскрава - 2:1!
Гра
почалась о 22-45 за московським часом, на Київському стадіоні…
Але,
боротьба за футбольну честь України почалась на кілька годин раніше -
о 19-30, в
Москві…
Відбулася
перша гра української молодіжної команди «СЛАВУТИЧ» проти німецької – «ШТУРМ». |
«Душа моя поет. Я пою белорусские песни, и душа моя
поет...»
И.Г.Копчинская
Кто в 15 лет
задумывается о том, кто он и откуда?
Какого он рода племени?
Кто в 15 лет
чтит традиции своего народа, отмечает национальные праздники, поет древние
народные песни?....... |
У Національному культурному центрі України в
Москві відбулося чергове засідання молодіжної літературної студії «Когорта».
Цього разу
тема зустрічі була загадковою та інтрігуючою – «22».
Саме так
називається твір Ліни Костенко, який у структурально-семіотичному вимірі
аналізувала керівник студії Олена Марченко. |
У Національному культурному центрі України в
Москві відбулося чергове засідання молодіжної літературної студії «Когорта».
Цього разу
тема зустрічі була загадковою та інтрігуючою – «22».
Саме так
називається твір Ліни Костенко, який у структурально-семіотичному вимірі
аналізувала керівник студії Олена Марченко. |
В истории каждого народа есть люди, которые шли необычным,
нетрадиционным путем. Порой тернистым, через непреодолимые преграды, но всегда
в одном направлении – вперед.
Но, если честно признаться, то вся наша история – это рассказ
мужчин о мужчинах, а Женщине отводится только пассивная роль… |
В 2012 году украинская общественность Москвы
отмечает круглую дату – 20-летие Украинской Народной Хоровой Капеллы Москвы под
руководством заслуженного работника культуры России и Украины, Виктории
Ивановны Скопенко….20 лет… это и
целая жизнь, и целая эпоха. |
|
Фільм "Кличко”: п’єдестал перемоги
Фільм "Кличко”: п’єдестал перемоги
Серпень 15, 2012
Ярослав Копельчук (Москва, Росія)
Брати Віталій та Володимир Клички
Ще місяця не пройшло, як закінчився футбольний чемпіонат ЄВРО-2012, який проходив в Україні та Польщі. Футбол – це насамперед командна гра. Коли кілька людей діють як одне ціле. А хіба може працювати команда там, де тільки один спортсмен? Один боєць? Може! В боксі… Брати Кличко – це не тільки одна сім’я, це ще й одна команда. Тут все на двох. Всі перемоги та поразки – спільні. І документальний фільм «Кличко» – також один на двох.
Презентація фільму пройшла у Москві 17.07.2012 в кінотеатрі «35мм». Режисер та автор сценарію - Себастьян Дєнхардт, якому вдалось майже неможливе – переконати батьків братів дати інтерв’ю, чого до нього не вдавалось нікому… А, як сказали брати, всі ми – є продовження наших батьків… І ось, в Москві пройшла презентація цього фільму про двох хлопчиків, які падали та підіймались, але завжди підтримували одне одного, і тому разом ввійшли в світову історію спорту.
На презентації фільму "Кличко"
Неможливо розповісти за коротенькі хвилини сюжету всю історію життя, всі падіння та піднесення, весь біль та відчай, радість та тріумф, які були у братів. Тим більше неможливо все це розповісти на прес-конференції. Розповісти про піт та кров, про ту багаторічну працю, яка стає п’єдесталом, на який піднялися брати. Тем п’єдесталом, на який присуджено бути небагатьом, але багато хто, затамувавши подих, дивляться на нього. Цей фільм – поєдинок. Тільки на цей раз ринг – це екран, і на ньому два бійці не борються одне з одним. Вони разом. А супротивник – це глядач. Це всі ми, і ми ж – судді. Вони оголили душі та відкрили серця. Вони не стануть захищатися, вони будуть дивитись вам у вічі. Це їх вибір. А те, як до них відноситися – це наш вибір. Підняти руки – значить здатися, або це перемога, коли рефері підіймає руку бійця та називає його ім’я. Інколи, як у випадку з фільмом «Кличко», в якості рефері виступаємо всі ми.
стаття е тут:http://www.ukrainianvancouver.com/archives/3623
|
| |
 | |  |
|
