П’єдестал Перемоги

Ще місяця не пройшло, як закінчився футбольний чемпіонат ЄВРО-2012, який проходив в Україні та Польщі.

Футбол – це насамперед командна гра. Коли кілька людей діють як одне ціле.

А хіба може працювати команда там, де тільки один спортсмен? Один боєць? Може!

В боксі…

Брати Кличко – це не тільки одна сім*я, це ще й одна команда. Тут все на двох. Всі перемоги та поразки – спільні.

І документальний фільм «КЛИЧКО» - також один на двох.

Презентація фільму пройшла  17.07.2012 в кінотеатрі «35мм». Режисер та автор сценарію -  Себастьян Дєнхардт, якому вдалось майже неможливе – переконати батьків братів дати інтерв*ю, чого до нього не вдавалось нікому…

А, як сказали брати, всі ми – є  продовження наших батьків…

І ось, в Москві пройшла презентація цього фільму…

Фільму про двох хлопчиків, які падали та підіймались, але завжди підтримували одне одного, і тому разом ввійшли в світову історію спорту.

Неможливо розповісти за коротеньки хвилини фільму всю історію життя, всі падіння та піднесення, весь біль та відчай, радість та тріумф, які були у братів…

Тим більше неможливо все це розповісти на прес-конференції…

Розповісти про піт та кров, про ту багаторічну працю, яка стає п’єдесталом, на який піднялися братии. Тем п’єдесталом, на який присуджено бути небагатьом, але багато хто, затамувавши подих, дивляться на нього.

Цей фільм – поєдинок. Тільки на цей раз ринг – це екран, і на ньому два бійці не борються одне з одним. Вони разом.

Вони оголили душі та відкрили серця.

Вони не стануть захищатися, вони будуть дивитись вам у вічі. Це їх вибір. А те, як до них відноситися – це наш вибір…

Підняти руки – значить здатися, або це перемога, коли рефері підіймає руку бійця та називає його ім’я.

Інколи, як у випадку з фільмом «Кличко», в якості рефері виступаємо всі ми.

Керівник українського молодіжного клубу м. Москви (УМК);

член ради правління РОО «Українці» Москви;

Член комісії по ЗМІ Ради з питань національностей при Урядові м. Москви,

Ярослав Копельчук