П`ятниця, 29 Березня 2024, 01:48
Форма входу

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 25

Категорії розділу
Мої статті [21]
Трипільська Русь [0]
Гурт Трипільська Русь
СК СЛАВУТИЧ [2]
Спорт
Кіноклуб [0]
Літстудія КОГОРТА [0]

Друзі сайту

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » Статті » Мої статті

ГРА почалась!

ГРА почалась!


11.06.2012 року відбулася перша гра ЕВРО- 2012, де прийняла участь Українська збірна… Супротивником була  Шведська збірна…

І це була перемога! Переконлива і яскрава - 2:1!

Гра почалась  о 22-45 за московським  часом, на Київському стадіоні…

Але, боротьба за футбольну честь України почалась на кілька годин раніше  -

о 19-30, в Москві…

Відбулася перша гра української молодіжної команди «СЛАВУТИЧ»  проти німецької – «ШТУРМ».

Ми програли… програли з неймовірним, та дуже прикрим рахунком  - 19:0!

На самому початку гри до мене підійшов керівник цього поля і сказав, що ми програємо… тому що сьогодні ввечері буде грати Українська збірна на ФІФА, і це важливо, а наша гра… це просто наша жертва для того, щоб виграла українська збірна. Ото важлива гра!)

Ці слова зігрівали мені душу всі  19 раз, коли м‘яч ножем в серце врізався в наші ворота…

Такий рахунок  вперше за багатолітню історію ліги…

Чому ж  «Славутич» в першу свою гру показав такий рахунок?

Розповім… а ви – судіть самі. Той, хто в полі бігає, той, хто щось робить, завжди дуже зайнятий, і завжди позбавляється права судити.  Але завжди осуджується в випадку поразки, і зазвичай зобов‘язаний «ділитися» в випадку  перемоги  з тими самими, хто ганьбить і заважає на всіх етапах…

Створення ФК «Славутич» далося важко, з великими зусиллями і дуже під великим тиском (Ми організувались … а в травні цього року  вступили в Міжнаціональну Футбольну Лігуhttp://www.inter-fl.ru/В МФЛ – 18 команд. Від однієї нації може бути лише одна команда.

13.05.2012 пройшла жеребкування.  

В нашій групі – 5 команд.

11.06.2012 була гра з командою «Штурм».

26.06.2012 – граєм з командою «Садвал».

 30.06.2012 – з командою «Адыги».

07.07.2012 – «Русичи».)….

Нам майже ніхто не допомагав, ніхто, як то кажуть, «на долоню не плюнув». Єдиний, хто нас підтримав, повірив в нас – це той самий «Славутич», батьківська, найстаріша українська організація Росії.

 Її керівник, Антонів Василь Федорович – єдина людина із «старших», яка нас не ганьбила, не била морально. Він підтримував нас завжди. Тому ми і звемося «Славутич».

Всі решта – нас давили, як комашин. Наче ми робимо не спорт на славу нашої СПІЛЬНОЇ справи, нашої СПІЛЬНОЇ України, а щось ганебне та бридке…

Хоч здавалось  би, вони нам мали допомагати, бо ж ми – це продовження їх.

І ми таки продовжимо розпочату ними справу…

Вони мали б радіти, що є українська молодь, яка не просто сидить по корчмах, за чаркою втрачаючи свою свідомість та самоповагу. Яка ганить Україну коли це вигідно, і вихваляється нею, коли це може бути корисним….

Навіть на нараді  Об‘єднання Українців Москви, перед  2012 роком, коли складався лист до посольства, на які проекти просити допомоги, я оголосив – Футбольний український клуб!... та мене проігнорували… проігнорували мене і в друге, і в трете, і не тільки мене – наче все що йде від молоді хворе та непотрібне, наче ми заважаємо «старшим»…

Бо «дорослі» українці стали наче свиноматка, яка пожирає свої рідних дітей, аби наситити свою непомірну пиху…

 Але в посольстві таки взнали про ФК! Навіть більше – виявили готовність стати членами команди!

Взнали про нас не через офіційні бюрократичні канали.  Через особисте спілкування, яке частіше всього є більш сильнішим та продуктивнішим…

Бо то є особисте спілкування, очі в очі. А коли ти бачиш очі, ти їм довіряєш…

Та видно не можна довіряти своїм, особливо якщо вони мають посади..

Пан Грибан Олесь,  третій секретар посольства України, капітан  посольської  команди сказав що зібрав 7 посольских хлопців, які будуть грати, хлопці, які вміють грати, бо в посольстві є гравці…

Ця розмова велась не один раз, і не один день.

Цілий рік!

Бо це не проста справа – зібрати команду і для того, щоб на полі стояли 11 хлопців, має пройти дуже велика та кропітка робота.

І ми цю роботу провели. Ми – це я, і Володя Поліщук. Він є капітан команди «Славутич». Команди не зіграної і «нанизаної на живу нитку».

Командир, який повів в бій людей, яких ще не всіх в обличчя знає…

Повів безстрашно, знаючи, що резерву не буде. Бо хлопці з посольства обманули. Підступно і нагло.

До останнього, до девятого червня пан Олесь казав що  вони будуть грати. Аж раптом пропав. На кілька днів. Я дзвонив раз за разом – нуль… тоді, за день до гри вже весь заведений та на нервах подзвонив панові Малишевському  з посольства – єдиному працівникові  цього закладу який ніколи не відмовляє в допомозі, і якого, до речі, частіше за всіх можна побачити  на українських заходах. Решта «посольських» якось не дуже показують свою повагу до української пісенної чи театральної культури…

Пан Тарас не відмовив. Пообіцяв поговорити з Олесем коли його побачить на роботі.

І ось настав день гри. Точніше – день ігр. Тут, в Москві – команди «Славутич», а в Києві – команди збірної України…

Пан Олесь мені таки подзвонив. Сказав, що їде в командировку, але хлопці прийдуть. Я попросив дати їм мій телефон, і знову нагадав, що в нас не вистачає  гравців!

І ми їх чекали. До останнього.

В житті всяке буває, це зрозуміло. Але в даному випадкові, хлопці з посольства України протягнули час. І це виглядає як задуманий акт – обнадіяти нас, щоб ми не шукали їм заміни, щоб вийшли в неповному складі, в збудженому та нервовому стані. 

Виходить, їх ціль – відбити в команди «Славутич» бажання піднімати український футбол в Росії.

Якщо це не так, то чому сьогодні, 13 червня ніхто з них так і не обявився?

Навіть коли пролунав перший свисток, ми сподівались що вони підійдуть. В мене питав головний судя:  де ваші заміни? Я йому все розповів. І він час від часу мене питав: ну що, прийдуть?

Не прийшли…

Це гірко, прикро, що ми програли, та ще й з таким рахунком. Але це спорт. Ми вийшли не зіграні, знайомились на полі одне з одним… В нас був «недокомплект» гравців, і мені прийшлося виставляти на поле рідного брата: «іди братику захищати українську честь». І він пішов, хоч останній раз грав в футбол ще в середині 90-х…

Болить інше – те що ми їх чекали. Ми на них надіялися. Довгий час надіялися, і до останнього!  Ми і не думали шукати заміни! А якби ж вони хоч за кілька днів сказали що не прийдуть, ми б щось придумали!..

 Більш того, ми не встигали вирішити питання з формою – всю форму маємо шити самі, за власний кошт, і на гру вийшли в манішках, а Олесь казав що постарається принести форму – жовтого кольору. І ми всі прийшли в жовтому, аби якщо форми не вистачить, щоб хоч не так виділятися…

Ми не шукали їм заміни. Ми ЗНАЛИ, що в нас Є команда. Ми думали що «народ» та «влада» – є одне ціле. В страшному сні не  могли уявити, що посольство України в Росії може так підставити свою громаду!

Це не перший натиск на українську молодь Москви.

Наголошую – на Українську молодь Москви. Тому, що українську молодь, наприклад  з Саратова приймають дуже радо, гостинно і щиро…

Чому так? Чим ми визвали таку зневагу? Ми щось робимо шкідливе? Погане?

Чи може тому, що Український Молодіжний Клуб м. Москви на сьогодні очолюю я?  Чи цей пресинг буде завжди, хто б не очолював УМК?

Хто дав наказ:  «ату УМК Москви»?

Ми ні в кого нічого не просимо. Ми тільки запрошуємо стати разом із нами, працювати разом, грати разом… а якщо ні, то НЕ ЗАВАЖАТИ, НЕ ШКОДИТИ.

Посольські мають пам‘ятати, як мене привели на прийом до Посла, коли готувався Перший Український Форум Молоді Росії.  Як мене привели в посольство,  щоб гуртом вломати, щоб я погодився не проводити Форум.  А погодився провести конференцію в рамках дитячої конференції в палаці піонерів на Воробйових Горах.

І навіть, коли  Посол сказав –  буде  ФОРУМ, пресинг не зменшився. Мене продовжували вмовляти, щоб  була конференція…

Відбувся ФОРУМ!

І ті, що тоді були проти нього, зараз розписують  що це вони його провели, що їх в тому заслуга, а про мене особисто і про роль УМК ні слова не має…

Якщо те так, якщо проводили Форум всі крім УМК, то ЧОМУ  мене гуртом водили в Посольство, щоб ще більшим гуртом «вломати»?  Якщо  я нічого в тій величезній роботі не важив, то чому мене продовжували пресувати включно  до першого дня Форуму, щоб відказався від роботи в інституті Європи РАН, а пішли на ті ж Воробйові гори?

Історія нас нічому не вчить. ..

Під час Великої Вітчизняної війни, коли наші діди та прадіди воювали з німецько-фашистськими загарбниками, влада кидала своїх людей напризволяще. Прикривалася ними коли це було треба, але не виконувала свого боргу, не тримала свого слова…

Ми не робимо висновків…

Ми повторюємо крок в крок, подія в подію, слово в слово все те, що вже наробили наші попередники.

І сидячи за чаркою дивуємся: чому ми не перемагаєм?

Чому нас не поважають?

Чому ми стільки століть не мали власної держави?

 

Керівник Українського Молодіжного клубу м. Москви,

член ради «Українці Москви»,

член прес-клубу комісії по ЗМІ ради з питань національностей при урядові м. Москви,

Ярослав Копельчук

vinoj@rambler.ru

 

 

P.S.: Команду німецької діаспори «Штурм» привезли на сучасному європейському автобусі. Їх супроводжували керівники німецької діаспори. В них було кілька тренерів.  І саме цікаве – команда «Штурм» складається з гравців спортивної школи, і судейських… Під час нашої гри було оголошено, що скоро ця команда поїде в Німеччину захищати честь Росії.

P .P.S.: За роки громадської роботи в Москві «наробив» таки деякий авторитет в очах інших національних діаспор. І, щоб нас підтримати, нас запросили на гру, яка пройде 16.06.2012 на ВВЦ… Буде багато преси, офіційних осіб… Але ми мусили відмовитись. Тому, що в нас неповний комплект гравців… А виходити на поле в тому складі в якому вже програли - це показати перед телекамерами, що українська команда не потрібна своїй громаді…

 

 

Про УМК:

http://umkmoskow.at.ua/ ( наш старий, перший сайт, зарад доробляеться новий)

http://ukrforum.net

http://vkontakte.ru/club2006606?f=1;http://my.mail.ru/community/umklub/

http://my.mail.ru/community/umklub/

http://kobza.com.ua/content/view/3720/1/

http://kobza.com.ua/content/view/3673/114/  Андріївські вечорниці

http://kobza.com.ua/content/view/3605/114/

http://rutube.ru/tracks/4033548.html?v=ac91dff5a0be11f03c24860acf357625

http://www.vecheerka.ru/index.php?i=25&lg=1&event=89&n=89

http://vkontakte.ru/club2006606?f=1;http://my.mail.ru/community/umklub/

http://kobza.com.ua/content/view/3605/114/

http://kobza.com.ua/content/view/3720/1/   (Тиха Ніч)

http://vkontakte.ru/video9081177_159308751#comments

Флеш-моб «19»

http://rutube.ru/tracks/4033548.html?v=ac91dff5a0be11f03c24860acf357625

http://ru.tsn.ua/ukrayina/v-moskve-sostoyalsya-flesh-mob-ko-dnyu-nezavisimosti-ukrainy.html

http://om222.hiblogger.net/friends/?skip=100 ( св. Миколая)

http://www.lookatme.ru/flows/lyudi/posts/84607-prazdnik-vlyublennyh-v-biblioteke (день св. Валентина)

http://kobza.com.ua/content/view/3720/1/

http://kobza.com.ua/content/view/3673/114/

http://kobza.com.ua/content/view/3605/114/

http://rutube.ru/tracks/4033548.html?v=ac91dff5a0be11f03c24860acf357625

http://kobza.com.ua/content/view/3526/114/

http://om222.hiblogger.net/friends/?skip=100

http://umkmoskow.at.ua/

http://vkontakte.ru/club2006606?f=1

http://my.mail.ru/community/umklub/

http://my.mail.ru/community/umklub/

http://kobza.com.ua/content/view/3720/1/

http://kobza.com.ua/content/view/3605/114/

http://rutube.ru/tracks/4033548.html?v=ac91dff5a0be11f03c24860acf357625

http://my.mail.ru/community/umklub/

http://kobza.com.ua/content/view/3605/114/

http://kobza.com.ua/content/view/3720/1/

http://vkontakte.ru/video9081177_159308751#comments

http://rutube.ru/tracks/4033548.html?v=ac91dff5a0be11f03c24860acf357625

http://kobza.com.ua/content/view/3720/1/

http://kobza.com.ua/content/view/3673/114/

http://rutube.ru/tracks/4033548.html?v=ac91dff5a0be11f03c24860acf357625

http://kobza.com.ua/content/view/3526/114/

Категорія: Мої статті | Додав: Iariloslav (04 Жовтня 2012)
Переглядів: 594 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2024