П`ятниця, 24 Травня 2024, 11:08
Форма входу

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 25

Категорії розділу
Мої статті [21]
Трипільська Русь [0]
Гурт Трипільська Русь
СК СЛАВУТИЧ [2]
Спорт
Кіноклуб [0]
Літстудія КОГОРТА [0]

Друзі сайту

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » Статті » Мої статті

У категорії матеріалів: 21
Показано матеріалів: 1-10
Сторінки: 1 2 3 »

Сортувати по: Даті · Назві · Рейтингу · Коментарям · Переглядам

Український ярмарок в Москві

На майдані коло церкви.

Революція іде.

Хай чабан - усі гукнули,

За атамана буде!



- Павло Тичина написав!..

Мої статті | Переглядів: 357 | Author: Ярослав Копельчук | Додав: Askold_Podilsky | Дата: 04 Жовтня 2014 | Коментарі (0)

Український музичний салон на Різдво. Католицьке.

Кінець року – пора завершень. Це святкова метушня, спроби встигнути зробити ще щось, аби зростити наробітки року минаючого, аби ввійти в новий рік без незавершених справ…

Мої статті | Переглядів: 343 | Author: Ярослав Копельчук | Додав: Askold_Podilsky | Дата: 04 Жовтня 2014 | Коментарі (0)

За думою дума, роєм вилітає...

Мистецтво - річ складна та багатогранна.

Коли ми дивимось на картину чи читаємо вірш, ми поринаємо в сюжет, нас захоплюють барви фарби і слова. В якийсь момент ми починаємо задумуватись - а хто це все написав? Та дізнавшись ім'я та деякі деталі життя, частіше всього кажемо собі "цікава була людина!" і цим задовільняємся.

Мої статті | Переглядів: 352 | Author: Ярослав Копельчук | Додав: Askold_Podilsky | Дата: 04 Жовтня 2014 | Коментарі (0)

На Гоголівському, в Москві...

 

Останнім часом з погодою в Москві сталось щось не те - ще нещодавно все було білим від снігу. Аж раптом, фактично за один день сніг розтанув, показалась травичка…

       Прийшла весна. Заспівали пташки. І знову сніги… І знову весна сонечком  посміхається. Та зима не відступається, злобно тримається за свою холодну нелюдську владу…

    На дворі 3 квітня 2014 року, древні вважали, що сьогодні Водяний з Мавками прокидається від зимовин, а в Москві - з ранку сніжець , потім виходить сонечко і обертає сніг на воду, та знову налітає сніг і все повторюється. Весь день іде в'язка боротьба весни з зимою, боротьба життя проти смерті.

     Від таких небесних ігрищ люди страждають.

Мої статті | Переглядів: 329 | Author: Ярослав Копельчук | Додав: Iariloslav | Дата: 12 Квітня 2014 | Коментарі (0)

Кузнец Победы в Сталинграде

Фото: автор

Память не имеет границ

Память — это воздух, которым дышит время. Она дает силы жить, и дает цель жизни. Дарует мечты. Только помня о великих наших предшественниках, об их жизни и подвигах, мы можем смело смотреть в будущее.

Мої статті | Переглядів: 401 | Author: Ярослав Копельчук | Додав: Iariloslav | Дата: 12 Квітня 2014 | Коментарі (0)

ЗА ДУМОЮ ДУМА, РОЄМ ВИЛІТАЄ...

СЛОВО ВІД ЯРОСЛАВА КОПЕЛЬЧУКА

Мистецтво - річ складна та багатогранна.

Коли ми дивимось на картину чи читаємо вірш, ми поринаємо в сюжет, нас захоплюють барви фарби і слова. В якийсь момент ми починаємо задумуватись - а хто це все написав? Та дізнавшись ім'я та деякі деталі життя,

частіше всього кажемо собі "цікава була людина!" і цим задовільняємся. Це проблема мистецтва - коли ми дивимось на витвір, ми можемо побачити душу автора, але, якщо не будемо знати чим він жив, ми ніколи не зможемо

через картини зустрітись з його очима, через вірші - доторкнутись до його долоні.

Мої статті | Переглядів: 505 | Author: Ярослав Копельчук | Додав: Iariloslav | Дата: 12 Квітня 2014 | Коментарі (0)

Право бути Українцем.

Ой роде наш красний, 
Роде наш прекрасний, 
Не цураймося, признаваймося, 
Бо багацько нас є.

З української народної пісні.

«Нашого цвіту – по всьому світу» - цей лозунг ми бачимо на сайті Всесвітнього українства Стожари (http://svitua.org).

     Дійсно так і є – нас, українців, багато на планеті Земля! Ми збираємось в діаспори, плекаємо мову, зберігаємо традиції, передаємо спадщину та наробітки нащадкам... Ми розкидані по всіх усюдах, багато хто з нас ніколи навіть не бував в Україні, не кажучи вже про те, аби жити в ній…

       Але українцями нас робить не місце проживання як і не місце народження... Українцями нас робить квінтесенція генетичної пам’яті та духовних здобутків.

     Не кожен з нас може довести що він дійсно належить до племені нащадків Трипільської Русі – України!

       Живучи по за межами прадідової держави, ми, закордонні українці, частіше за все виявляємося громадянами інших країн, а чи в багатьох країнах світу залишилась в паспортах графа «національність»?..

     Є і такі українці, в кого тільки бабуня чи дідусь були українцями… але це не заважає їм вчити мову, співати, читати, думати і бути часто більшими патріотами, ніж багато хто з громадян України.

     Чимало прикладів, коли батьки мусіли за тих чи інших обставин писати своїм дітям в графі «національність» чуже, аби не наражати їх на небезпеку. Чимало таких, хто був відірваний він материнської землі – переселенці, виселенці, біженці… ці люди не за своєю волею виїхали з України, не за своєю волею народились не в Україні.

     Багато хто з них хоче мати документальне підтвердження своєї придналежності до України. Але не всі вони мають стати громадянами України. Та і не всім дають. Наприклад, Поліщук Віктор Олексійович. Історик, військовий, інженер, українець… Полковник. Генерала козачого війська!  Написав  кілька томів історії України, і інші книги…   (http://svitua.org/index.php/ukraintsi-za-kordonom1/tradytsii-v-diaspori/item/204-%D1%8F-%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%8E,-%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BA%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C%E2%80%A6). За совіцьких часів виїхав за обставин в Росію. А коли вирішив повернутись на землю своїх батьків, жити в батьківській хаті – йому було відмовлено в отримані українського громадянства, мовляв, не знає української мови…

     Багатьом нашим братам та сестрам немає що в могилу забрати такого, аби це доводило їх належність до України…

     Та є такий документ, що вони можуть отримати, це - «Картка Закордонного українця»!

     Хочу відхилитися від теми та розповісти про мого гарного московського друга-поляка. Народився не в Польщі, і ніколи там не жив. Але він – поляк, буває на своїй історичній батьківщині, звісно, знає мову. І в нього є «Картка іноземного поляка»… Як він розповідав – отримати карту поляка було надзвичайно просто…

… для закордонного українця отримати таку карту – зовсім не просто. Не тому, що існують якісь надзвичайні вимоги, а тому, що система не працює. Я кілька місяців добивався до посольства, дзвонив день за днем, а мене перекидали з людини на людину, годували «завтраками», поки я зрозумів, що цим просто ніхто не хоче займатися. Спочатку я подумав що це просто недоробка конкретної людини чи людей, в яких немає бажання цього робити… Та поспілкувавшись з товаришами з інших країн зрозумів що проблема спільна для всіх позаукраїнних українців…

     Так чи інакше, людина зі сторони, просто так не захоче отримати Картку Закордонного Українця… а дати змогу кожному показати, що він небайдужий Україні – потрібно.

Що дає КЗУ українцеві?

  • Для «дальнього зарубіжжя» - спрощений візовий режим.
  • Для всіх – спрощена система отримання українського громадянства.
  • Можливість навчатись в Україні.
  • Дає змогу не відриватись від України тому, хто змушений був змінити громадянство.

Що КЗУ дає Україні?

  • Реальні цифри людей, які є українцями, фактично, це – добровільне опитування населення Землі, негаласливе питання, задане в кожній країні – Українці тут є?..

     Постає питання, кому видавати КЗУ, адже чимало людей, які спекулюють на українській тематиці, а часто і паразитують на тлі українства та україністики - з’янечарених завжди вистачало... також є просто ті, хто «збирає корочки» - будь які…

Тому треба пильно придивлятись до кожного бажаючого отримати офіційний статус закордонного українця, і чималу роль в цій справі має відігравати Діяспоральна Громада. Головний критерій – це непереривна чітка українська лінія кожного закордонного українця.

     Відтак – «Нашого цвіту – по всьому світу», а справа з видачею КУ – це пряма дія до реалізації пророцтва І.Франка:

Єднаймося, братаймося
В товариство чесне.
Най братерством, щирими трудами
Вкраïна воскресне!

І. Франко

керівник Українського Молодіжного Клубу (УМК) м. Москви;

засновник гурту «Трипільська Русь»;

засновник і керівник ФК «Славутич»;

член Ради Правління РГО «Українці Москви»;

член товариства української культури «Славутич»;

член Комісії по ЗМІ та комунікаціям Ради з питань національностей при Урядові м. Москви;

член прес-клуба Московського Будинку Національностей;

відповідальний секретар Всеросійського Конгресу Етножурналістів «Культура світу»;

член Спілки журналістів Росії,

Ярослав Копельчук

 

http://svitua.org/index.php/novunu/diaspora/item/1060-pravo-buty-ukraintsem

 

Мої статті | Переглядів: 386 | Author: Ярослав Копельчук | Додав: Iariloslav | Дата: 12 Квітня 2014 | Коментарі (0)

«Раманьяна» на Арбаті



















Рекорди бувають різними.



Наприклад:  зібрали рекордний урожай пшениці – чудово!



Сьогодні, в Москві інший урожай – на сніг..



Білим так завалило що й не пройти, не проїхати.



Синоптики кажуть що випало за добу 28 см снігу! Місячна норма! Такого мовляв, не було десятки років…



Такий вже припав нам дві тисячі… тринадцятий рік!



Сьогодні понеділок, 4 лютого, сніг сипле з самого рання, а до того йшов всю ніч…



Мої статті | Переглядів: 312 | Author: Ярослав Копельчук | Додав: Iariloslav | Дата: 06 Грудня 2013 | Коментарі (0)

«Людина помирає, ім‘я жити  лишається»

Карельска мудрість





Кожна людина, яка за свої переконання, за свою працю отримувала   ганьбу, нехтування, приниження, чула не раз за своє життя голоси скептиків, голоси тих, хто шепоче: покинь усе, будь як усі…

Та то шепіт едемського змія, то голос небуття. Не того небуття, що чекає на кожного з нас, коли ми віддаємо землі тіло, а душу Богові. Ні. Це те небуття, яке стирає все нароблене людиною, коли вона перетворюється на безіменне ніщо, якого наче ніколи й не було.

Є люди, які своїм життям, своєю працею не просто залишили свій слід, є люди, чий приклад, чия праця надихає потім прийдешніх на продовження його справи або на розвиток чогось іншого. На рух.

Але інколи та сама сила, що нашіптувала мовчати, робить все, аби Людину не взнали. Щоб її забули. Робить це при житті Людини. Робить і після смерті…

 
 
Мої статті | Переглядів: 7532 | Додав: Iariloslav | Дата: 01 Грудня 2013 | Коментарі (2)

Синхронное поминовение памяти Маршала Советского Союза Еременко Андрея Ивановича.



19 ноября 1970 ушел из жизни выдающийся полководец, маршал СССР, главнокомандующий обороны Сталинграда (ныне Волгоград) и не считающийся освободителем Сталинграда по политическим причинам (Жуков по сути присвоил себе его заслуги, об этом говорят и знают жители Волгограда и историки).

УМК (Украинский молодежный клуб г. Москвы), Товарищество Украинской культуры «СЛАВУТИЧ» и активисты украинской жизни в Москве, а так же Региональное отделение Общероссийской общественной национально-культурной организации «Украинский Конгресс России» в Волгоградской области и активисты украинской жизни в Волгограде 19 ноября 2013 года проведут совместное синхронное возложение цветов к могиле Еременко в Москве (Кремлевская Стена), и к памятнику Еременко в Волгограде (ул. Маршала Ерёменко)  в 11-00.

Дочь и внук маршала Еременко будут главными участниками акции памяти.

Сбор в Москве – возле памятника Жукову в 10-15 (возле метро Охотный ряд», «Театральная», «Площадь революции»). Собираемся возле «задней ноги» памятника Жукову.

Просьба к каждому члену акции прийти с двумя гвоздичками.



Подробная информация: руководитель УМК,

ответственный секретарь Всероссийского конгресса этножурналистов «Культура Мира»,

Ярослав Копельчук

  Ethnosecret@gmail.com

89629778827

 

 

 
 

Мої статті | Переглядів: 375 | Author: Ярослав Копельчук | Додав: Iariloslav | Дата: 23 Листопада 2013 | Коментарі (0)

1-10 11-20 21-21
Copyright MyCorp © 2024