Право бути Українцем.

Ой роде наш красний, 
Роде наш прекрасний, 
Не цураймося, признаваймося, 
Бо багацько нас є.

З української народної пісні.

«Нашого цвіту – по всьому світу» - цей лозунг ми бачимо на сайті Всесвітнього українства Стожари (http://svitua.org).

     Дійсно так і є – нас, українців, багато на планеті Земля! Ми збираємось в діаспори, плекаємо мову, зберігаємо традиції, передаємо спадщину та наробітки нащадкам... Ми розкидані по всіх усюдах, багато хто з нас ніколи навіть не бував в Україні, не кажучи вже про те, аби жити в ній…

       Але українцями нас робить не місце проживання як і не місце народження... Українцями нас робить квінтесенція генетичної пам’яті та духовних здобутків.

     Не кожен з нас може довести що він дійсно належить до племені нащадків Трипільської Русі – України!

       Живучи по за межами прадідової держави, ми, закордонні українці, частіше за все виявляємося громадянами інших країн, а чи в багатьох країнах світу залишилась в паспортах графа «національність»?..

     Є і такі українці, в кого тільки бабуня чи дідусь були українцями… але це не заважає їм вчити мову, співати, читати, думати і бути часто більшими патріотами, ніж багато хто з громадян України.

     Чимало прикладів, коли батьки мусіли за тих чи інших обставин писати своїм дітям в графі «національність» чуже, аби не наражати їх на небезпеку. Чимало таких, хто був відірваний він материнської землі – переселенці, виселенці, біженці… ці люди не за своєю волею виїхали з України, не за своєю волею народились не в Україні.

     Багато хто з них хоче мати документальне підтвердження своєї придналежності до України. Але не всі вони мають стати громадянами України. Та і не всім дають. Наприклад, Поліщук Віктор Олексійович. Історик, військовий, інженер, українець… Полковник. Генерала козачого війська!  Написав  кілька томів історії України, і інші книги…   (http://svitua.org/index.php/ukraintsi-za-kordonom1/tradytsii-v-diaspori/item/204-%D1%8F-%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%8E,-%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BA%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C%E2%80%A6). За совіцьких часів виїхав за обставин в Росію. А коли вирішив повернутись на землю своїх батьків, жити в батьківській хаті – йому було відмовлено в отримані українського громадянства, мовляв, не знає української мови…

     Багатьом нашим братам та сестрам немає що в могилу забрати такого, аби це доводило їх належність до України…

     Та є такий документ, що вони можуть отримати, це - «Картка Закордонного українця»!

     Хочу відхилитися від теми та розповісти про мого гарного московського друга-поляка. Народився не в Польщі, і ніколи там не жив. Але він – поляк, буває на своїй історичній батьківщині, звісно, знає мову. І в нього є «Картка іноземного поляка»… Як він розповідав – отримати карту поляка було надзвичайно просто…

… для закордонного українця отримати таку карту – зовсім не просто. Не тому, що існують якісь надзвичайні вимоги, а тому, що система не працює. Я кілька місяців добивався до посольства, дзвонив день за днем, а мене перекидали з людини на людину, годували «завтраками», поки я зрозумів, що цим просто ніхто не хоче займатися. Спочатку я подумав що це просто недоробка конкретної людини чи людей, в яких немає бажання цього робити… Та поспілкувавшись з товаришами з інших країн зрозумів що проблема спільна для всіх позаукраїнних українців…

     Так чи інакше, людина зі сторони, просто так не захоче отримати Картку Закордонного Українця… а дати змогу кожному показати, що він небайдужий Україні – потрібно.

Що дає КЗУ українцеві?

• Для «дальнього зарубіжжя» - спрощений візовий режим.
• Для всіх – спрощена система отримання українського громадянства.
• Можливість навчатись в Україні.
• Дає змогу не відриватись від України тому, хто змушений був змінити громадянство.

Що КЗУ дає Україні?

• Реальні цифри людей, які є українцями, фактично, це – добровільне опитування населення Землі, негаласливе питання, задане в кожній країні – Українці тут є?..

     Постає питання, кому видавати КЗУ, адже чимало людей, які спекулюють на українській тематиці, а часто і паразитують на тлі українства та україністики - з’янечарених завжди вистачало... також є просто ті, хто «збирає корочки» - будь які…

Тому треба пильно придивлятись до кожного бажаючого отримати офіційний статус закордонного українця, і чималу роль в цій справі має відігравати Діяспоральна Громада. Головний критерій – це непереривна чітка українська лінія кожного закордонного українця.

     Відтак – «Нашого цвіту – по всьому світу», а справа з видачею КУ – це пряма дія до реалізації пророцтва І.Франка:

Єднаймося, братаймося
В товариство чесне.
Най братерством, щирими трудами
Вкраïна воскресне!

І. Франко

керівник Українського Молодіжного Клубу (УМК) м. Москви;

засновник гурту «Трипільська Русь»;

засновник і керівник ФК «Славутич»;

член Ради Правління РГО «Українці Москви»;

член товариства української культури «Славутич»;

член Комісії по ЗМІ та комунікаціям Ради з питань національностей при Урядові м. Москви;

член прес-клуба Московського Будинку Національностей;

відповідальний секретар Всеросійського Конгресу Етножурналістів «Культура світу»;

член Спілки журналістів Росії,

Ярослав Копельчук

http://svitua.org/index.php/novunu/diaspora/item/1060-pravo-buty-ukraintsem